Вулиця Wólczańska вписана в історію Лодзі. Колись то була вулиця фабрик, палаців, вілл і кам’яниць. Її початки сягають 1825 року, коли її відокремили в районі села Wólka. Під час розбудови міста лодзинські фабриканти Кіндерманн, Ланге, Ріхтер, Хуффер та брати Швейкерти збудували свої резиденції коло неї. В часах Другої Світової Війни вулиця втратила багато будівель, в тому числі в листопаді 1939 року прекрасну синагогу, яка знаходилася під номером 6 ( то значить на ділянці поруч із Wólczańska 4). Цю синагогу прийнято називати синагогою «литотовців» - євреїв, які прибули в 1891–1892 і 1905–1907 роках до Польского королівства із зони розселення Росії, переважно із західних губерній – нинішних територій Литви та Північної Білорусії. Сьогодні на місці синагоги знайдується паркінг і приватна школа.
У 1913 році розпочато будівництво шестиповерхової кам’яниці на вулиці Wólczańskiej 4, а через рік її введено в експлуатацію. Кам’яниця збудована у зближеній до прямокутника форми і складається з парадного корпусу, двох бічних флігелів та замикаючим поперечним флігелем.
Від сторони вулиці Wólczańskiej вхід прикрашає історична, двокрила , ажурна брама з ліхтарем у радіальному розташуванні та вітражем над вхідними дверима на сходи. Перед головними воротами також варто звернути увагу на гномиків. З боків будівлі запроектовано дві ближні проекції з балконами, увінчаними арочними сферами. У кам’яниці зберіглася плитка на підлозі з рослинним орнаментом, ажурні сходові балюстради з зеленим оздоблюванням, а на міжповерхових сходах – з геометричним візерунком
Репрезентативна елевація головного входу від вулиці Wólczańskiej характеризується ранньою модерністською архітектурою з витонченими та тендітними декораціями, стриманими на фронті будівлі, відсилаючи до бароко і модерну. Лице багатоквартирного будинку встановлене на високому постаменті зі стильним декоруванням на першому поверсі. Вища частина фасаду була спроектована з підкресленням вертикальних поділів. У центральній частині будинку між граничними областями, віконні осі розділені триярусними колонами, основи яких облицьовані білою керамічною плиткою. Фундаменти колон спираються на широкий панельний фриз, обрамлений карнизами, що відокремлює перший поверх від наступного. Фриз заповнений прямокутними віконними панелями з ліпними прикрасами і повторюваним рослинним мотивом.
Між першим та другим поверхом – вузький звивистий фриз, лінія якого переривається між колонами та вікнами. Над фризом розміщені випуклі панелі, прикрашені центрально розташованими, квадратними випуклостями з астрагаловими краями. Під вікнами третього поверху – квадратні панелі з рівними полями. Мансардний поверх у центральній зоні фасаду віднизу виділився карнизом прикордонним , вгорі – ступінчастим карнизом, який проходить навколо вершин колон. Вікна мансарди обшиті стрічками.
Головна елевація будинку матиме таке ж саме оздоблення як і задня частина будівлі. Вони мають профільовану віконну обробку на першому поверсі, прямокутні панелі між вікнами, у тому числі з образом заповненим плямистою штукатуркою, кордонні карнизи та об’єднуючий карниз.